Одесский Государственный Университет Николаевский Учебный Центр Контрольная Работа По Уголовному Праву Студента гр. 217 Шнейдерис Е. Л. Николаев, 1998 г. Каковы условия правомерности необходимой обороны ? Что такое мнимая оборона ? В чем отличие необходимой обороны от крайней необходимости ? Необхідна оборона Кожна особа має право на необхідну оборону незалежно від можливості уникнути посягання або звернутися за допомогою до інших осіб чи органів влади. Необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту інтересів чи прав особи, яка захищається, або іншої особи, інтересів суспільства або держави від суспільно небезпечного посягання шляхом завдання шкоди тому, хто посягає, якщо такі дії були зумовлені потребою негайного відвернення чи припинення посягання (Ст. 15 КК). Практикою застосування уголовного законодавства та наукою уголовного права винайдено два види умов правомірності Заподіяння шкоди в стані необхидної оборони: Умови, що стосуються властивостей нападу; Умови, що стосуються властивостей захисту; Заподіяння шкоди буде визнано правомірним, якщо напад був: а) Суспільно небезпечним – тобто загрожував тяжкими наслідками – у сфері важливих суспільних цінностей – життя, здоров’я, властності, державного керування і т. ін. При цьому напад не обов’язково повинен бути злочином, досить і того, що він був реально небезпечним – загрожував тяжкими наслідками. Звідсі виходить, що необхідна оборона не можлива: проти правомірних дій посодових осіб (працівників міліції, судових виконавців і т. ін.), яки не є суспільно небезпечними; при нападі неосудного, про що завідомо знає той, хто захищаєтсья, інакше – підпавший нападу, має право захищатися за првилами крайньої нгеобхидності; при нападу тварин (якщо вони нападают самі) і можливо, якщо їх направляют власники чи інші люди. Необхідно оборона не допускється проти того, хто діє в стані необхидної оборони (як і під час провокації необхідної оборони). Провокацією необхидної оборони називют таки дії, яки вчиняються з метою викликати на себе напад, щоб потім була можливість дати гідну відсіч (помститися), посилаючись на те, що був змушений оборонятися, тобто знаходився в стані необхідної оборони. За правилами необхідної оборони нападаючий і обороняючий себе (чи інших осіб) ніколи неможуть помінятися місцями. б) Наявним – тобто уже роспочатим, чи який неминуче повинен початися, ось-ось почнется. Але стану необхідної оборони немає, якщо напад ще не розпочався (бо немає необхідності в заподіянні шкоді), а також і тоді, коли напад уже явно закінчився (бо немає потреби в захисті). Пленум Верховного Суду України в постанові від 28 червня 1991 року пояснив що “… стан необхідної оборони виникає не лише в момент суспільного небезпечного посягання, але і при наявності реальної загрози заподіяння шкоди тому, хто обороняється. Для з’ясування цього необхідно враховувати поведінку нападаючего, зокрема спрямованість умислу, інтенсівність і характер його дій, що дає підставу особі яка захищається, спримати загрозу як реальну”. в) Якщо напад був дійсним – тобто дійсноїснуючим. Уявна оборона Не дійсний, уявний напад – це наслідок помилки того, не вірно оцінив обставини події заподіяв шкоди тому, хто фактично не нападав. Такий випадок в уголовному праві називається уявною оборону. Відповідальность за шкоду, заподіяну в стані уявної оборони, вірішується так: Відповідальність не настає, якщо захисник сумлинно помилялся, тобто при таких обставинах він не міг усвідомлювати своєй помилки. Відповідальність настає на загальних підставах, якщо захисник міг з оценки обставин події усвидомити свою помилку, якби він був трпохи обачнішим і уважнішим. Відповідальність настає за перевищення меж необхідної оборони, якщо заподіяна шкода була б такою и при наявності нападу. Не є злочином застосування зброї або будь-яких інших засобів чи предметів, незалежно від наслідків, якщо воно здійснено для захисту від нападу озброєної особи чи нападу групи осіб, відвернення проти...